Остеохондроз хребта — симптоми, причини, діагностика та лікування

Що таке остеохондроз

Перш ніж говорити про природу захворювання, потрібно уявити собі хребет. Він складається з 32–33 хребців, які з’єднуються між собою і формують хребетний стовп [1]. Хребці з’єднані за допомогою дисків — особливих елементів. Диск забезпечує гнучкість, амортизацію і є природним мастилом. Він виконує ту ж функцію, що й суглоби у всьому тілі: не дає кісточкам-хребцям тертися між собою.

Остеохондроз хребта — це процес, при якому міжхребцеві диски поступово зношуються, знижується їх пружність, порушується структура. Через витончення (часто нерівномірного) міжхребцевих дисків все частіше і частіше відбувається утискання нервових корінців, що виходять зі спинного мозку. Це проявляється нападами болю при фізичному навантаженні або зміні положення тіла. А оскільки ці корінці іннервують низку внутрішніх органів, біль може відчуватися і в них. М’язи спини, намагаючись зменшити тиск на нервові корінці, знаходяться у постійній напрузі, але й їх надовго не вистачає. У занедбаних випадках до патологічного процесу долучаються міжхребцеві зв’язки і навіть кісткова тканина хребців

Для будь-якої людини остеохондроз — це загроза нормальному життю. Адже за стирання міжхребцевих дисків хребет втрачає свою рухливість, порушується постава, нерівномірно розподіляється навантаження на суглоби нижніх кінцівок. Таким чином страждає весь опорно-руховий апарат, людина не може нормально ходити, нахилятися, повертатися.

Причини остеохондрозу хребта

До порушень у хребті призводять різні чинники. Більшість із них надбані: це вплив довкілля, поведінки самої людини тощо. Основні причини остеохондрозу:

• Людина багато сидить і мало рухається;
• Великі та/або нерівномірні фізичні навантаження на хребет;
• Надмірна вага;
• Запальні або інфекційні захворювання.

Справжня природа захворювання має кілька теорій виникнення [1]:

1. Зміна метаболізму диска. На початковому етапі міжхребцевий диск містить 88 % води, з віком її кількість зменшується до 60 %. Це призводить до зневоднення й подальшого руйнування хрящової тканини. Також після 35–40 років змінюється спінальний кровообіг, що може теж слугувати причиною остеохондрозу.
2. Інволюційна теорія. У дитинстві хребетний диск включає кровоносні судини, до 20–25 років вони зникають, кровопостачання зазнає інволюції, хрящ потовщується, стає щільним, що призводить до втрати його еластичності й дегенерації (зруйнуванню);
3. Гормональна теорія пов’язує порушення вироблення гормонів із виникненням остеохондрозу. Але вона не пояснює виникнення його в пацієнтів із нормальною гормональною функцією;
4. Інші теорії: судинна, інфекційна, алергічна. Їх мало розглядають у якості основних причин остеохондрозу.

Також є «аномальна теорія», іншими словами — це спадковий або вроджений чинник. Він проявляється в неправильній будові хребців, порушеному розташуванні відростків і в інших дефектах.

Хвороба може мовчати, а перший напад остеохондрозу виникає після перенесених травм, різкого руху або інших пускових чинників. Людина відчуває різкий біль у спині, шиї або попереку.

Які симптоми має остеохондроз

Загальні симптоми поділяють на кілька груп:

• Вертебральні прояви. Це гострий біль і обмеження рухів у ділянці спини. Характер болю розмитий — людина не може визначити точно, «де болить». Больовий синдром проявляється, коли тіло перебуває в одному положенні тривалий час;
• Рефлекторні синдроми. Велика група болючих симптомів, яка залучає нервові закінчення. Це болі під час остеохондрозу внаслідок «защемлення нерва» й зміщення хребців відносно один одного. Що відбувається в тілі: боляче нахиляти голову вбік, «німіє» потилиця або руки, болить шия і спина, руки важко завести за голову. Також можуть боліти сідниці, проте біль буде віддавати в ногу.
• Екстравертебральні [3]. Для цих симптомів характерні болі, які відбиваються у внутрішніх органах. Може боліти печінка, серце або легені.

Хребет має 4 відділи, захворювання може виникнути в будь-якому з них. Залежно від цього, ознаки остеохондрозу можуть відрізнятися:

Психосоматика остеохондрозу

Сучасні підходи в медицині різноманітні. Наразі багато фахівців зазначають, що остеохондроз — «неврологія помилкового характеру». [4] Психодинамічний напрям розглядає захворювання, як підсвідому вигоду для пацієнта:

• Симптоми захворювання відсувають внутрішній конфлікт на другий план, обстають своєрідним захистом;
• Симптоми допомагають не брати участь у неприємних ситуаціях, а також привертати увагу оточення, викликають співчуття.

У результаті деяких досліджень були виділені психологічні характеристики молодих людей з остеохондрозом хребта.
Ці люди контролюють свою поведінку несвідомо, бояться зробити «крок у бік». Для жінок характерна пасивність і повільність, для чоловіків — підвищена збудливість, агресія.

Психосоматика дивиться на остеохондроз таким чином:

1. Шийний відділ. Невпевненість у собі. Людина опускає, «утискує» голову в плечі і виникають затиснення.
2. Грудний відділ. Пригнічені емоції й поганий настрій. Страхи, стреси, депресії примушують людину «зігнутися». Страждає не тільки хребет, але і м’язи.
3. Поперековий відділ. Невідповідність чужим очікуванням і спроби сподобатися оточенню, страх втрати роботи, партнера, тягар відповідальності й турбот.

Види і стадії остеохондрозу

Міжхребцевий остеохондроз можна класифікувати залежно від стадії ураження, а також від відділу, у якому він виникає.

Стадії розвитку захворювання:

1. Перша. Нестабільність сегментів у хребті, первинні порушення структури дисків.
2. Друга. Щілина між хребцями звужується, вони гірше кріпляться один до одного.
3. Третя. Характеризується частими загостреннями. Виникає регулярний біль через деформацію диска. Руйнується фіброзне кільце. Часто стискаються нерви, хребет викривляється.
4. Четверта. Відбувається повне руйнування диска. Щілини практично немає. Четверта стадія небезпечна тим, що спочатку виникає гострий нестерпний біль, людина не може рухатися, але незабаром біль може вщухнути. Насправді це не говорить про поліпшення: диск стирається повністю, а кісткова тканина починає зростатися. Такий стан може призвести до інвалідності. Четверта стадія зачіпає найближчі структури — зв’язки і м’язи.

Залежно від ураженої ділянки, виділяють:

• Шийний остеохондроз. Виникає в шийному відділі хребта, характеризується болем у ділянці шиї, головними болями.
• Остеохондроз грудного відділу. Болить спина, біль віддає у груди або у верхню частину живота.  
• Остеохондроз поперекового відділу. Можна діагностувати за постійних болей у попереку.
• Остеохондроз куприка. Найчастіше проявляється в людей старшого віку, а також при травмах крижів.

За сполучення кількох груп симптомів буває важко визначити точну локалізацію. У таких випадках говорять про полісегментарний остеохондроз. Тобто, захворювання зачіпає одразу кілька відділів хребта. Ця форма недуги найпідступніша і важка.

Лікування остеохондрозу

Міжнародне Товариство з Вивчення Остеоартриту (OARSI) [5] називає три напрями в лікуванні захворювань хребта:

1. Немедикаментозна або фізична терапія. Це різні методи без вживання ліків. Серед них аквааеробіка, ультразвук, електрофорез. Додатково можна приймати мінеральні ванни, робити масажі. Може допомогти акупунктура, але потрібно вибирати грамотного фахівця.
2. Хірургічні операції на хребті проводять тільки в найнебезпечніших і складних випадках.
3. Медикаментозне лікування остеохондрозу зводиться до зняття запалення й усунення болю. Для цього застосовують групу НПЗЗ (нестероїдних протизапальних засобів). За даними OARSI (Osteoarthritis Research Society International – у перекладі Міжнародне товариство з вивчення остеоартриту), ці речовини надають швидкий ефект. Їхня основна дія полягає в усуненні симптомів, але вони не відновлюють пошкоджених дисків, не захищають хрящову тканину від подальшого руйнування. До того ж, тривале використання НПЗЗ у високих дозах може призвести до небажаних побічних ефектів. [11] Тому, паралельно з нестероїдними засобами, бажано застосовувати препарати глюкозаміну і хондроїтину. 

Це важливі природні складові всіх хрящів в організмі, є вони і в хребетних структурах. Без нормального вироблення глюкозаміну і хондроїтину порушується синтез колагенових волокон, вони стають деформованими, не виконують своєї функції. Також порушується функція гіалуронової кислоти, що може призвести до загострення остеохондрозу.

Регулярне підживлення хрящової тканини міжхребцевих дисків хондроїтином і глюкозаміном надає тривалий захисний ефект. OARSI включає ці речовини до своїх рекомендацій. Як вони діють:

• Глюкозамін стимулює вироблення протеогліканів (складні білки) і зменшує їх деградацію, стимулює відновлення структур хряща на клітинному рівні [6].
• Хондроїтин– один із головних елементів хряща. Він знижує активність запального процесу на ранніх стадіях і, таким чином, сповільнює дегенерацію хрящової тканини. Сприяє зменшенню болю, поліпшує функцію суглобів та зменшує потребу у нестероїдних протизапальних засобах [7].

Разом хондроїтин і глюкозамін підсилюють дію один одного [8]. До препаратів, що містять комбінацію хондроїтину і глюкозаміну, належать Терафлекс ® і Терафлекс Адванс® від Байєр. 

Терафлекс® від Байєр – це комбінований препарат із хондроїтином і глюкозаміном. Терафлекс Адванс®, крім хондроїтину і глюкозаміну, додатково містить ібупрофен, тому надає знеболювальну та протизапальну дію.

Хондропротектори застосовують курсами від 3 до 6 місяців, щоби досягти стійкого ефекту. Додатково, для підтримання хребта, можна займатися ЛФК, плаванням або аквааеробікою. Будь-яке лікування і препарати має призначати лікар після огляду й консультації пацієнта.